Антигельмінтні препарати (лат. antihelminthica < грец. аnti — проти + helmis, helminthos — черв’як, глист), син.: протиглистні препарати — ЛП, які застосовуються для лікування глистних інвазій.
Антигельмінтні препарати класифікують за видом гельмінтів, на які діють препарати.
Згідно з цією класифікацією виділяють три основні групи антигельмінтних препаратів:
- препарати, які застосовуються при кишкових нематодозах — піперазину адипінат, бефініту гідроксинафтаат (нафтамон), левамізол (декарис), тіабендазол, мебендазол (бантенол), пірантел (гельмінтокс), пірвіній памоат (ванквін), квітки пижма і полину цитварного;
- препарати, які застосовуються при кишкових цестодозах — ніклозамід (фенасал), аміноакрихін, насіння гарбуза;
- препарати, які застосовуються при позакишкових гельмінтозах — дитразину цитрат (локсуран), празиквантель (білтрицид), хлоксил.
Механізм дії антигельмінтних препаратів полягає в тому, що такі препарати, як піперазину адипінат, бефініту гідроксинафтаат, пірантел, левамізол, аміноакрихін, дитразину цитрат порушують функцію нервово-м’язової системи гельмінтів. Мебендазол і тіобендазол пригнічують обмін вуглеводів, порушують енергетичні процеси у гельмінтів. Також пригнічують енергетичні процеси гельмінтів квітки пижма і полину цитварного. Пірвіній памоат пригнічує аеробне дихання гельмінтів. Ніклозамід та хлоксил сприяють руйнуванню покривних тканин гельмінтів. Празиквантель порушує нормальний потік іонів Na+, K+ i Ca2+ через мембрани клітин у тілі глистів, що викликає спастичний параліч, деструктивні зміни у клітинах гельмінтів, що дає можливість макрофагам проникати в тіло гельмінтів і викликати їх лізис.
Фармакологічний ефект в антигельмінтних препаратів — антигельмінтний. Для левомізолу характерний імуностимулювальний ефект, для аміноакрихіну — антипротозойний. Показання до застосування антигельмінтних препаратів наведені в таблиці.
Таблиця. Показання до застосування антигельмінтних препаратів
Вид гельмінтозу | Застосовуваний препарат |
Аскаридоз | Левамізол, піперазину адипінат, пірантел, нафтамон, квітки полину цитварного |
Ентеробіоз | Мебендазол, пірантел, піперазину адипінат, пірвінію памоат, нафтамон, квітки пижма |
Трихоцефальоз | Мебендазол, нафтамон, тіабендазол |
Анкілостомідоз | Нафтамон, мебендазол, пірантел |
Стронгілоїдоз | Бефеніт, тіабендазол, левамізол |
Некатидоз | Пірантел |
Теніоз | Ніклозамід, мебендазол, насіння гарбуза, аміноакрихін |
Дифілобатріоз | Празиквантель, насіння гарбуза, аміноакрихін, ніклозамід |
Гіменолепедоз | Празиквантель, насіння гарбуза, аміноакрихін, ніклозамід |
Шистосоматоз | Празиквантель |
Філяріатоз | Дитразину цитрат |
Трематодоз | Празиквантель, хлоксил |
Крім того, аміноакрихін застосовують для лікування лямбліозу, шкірного лейшманіозу, псоріазу, малярії, червоної вовчанки, а левамізол — для лікування ревматоїдного артриту та інших захворювань (у патогенезі яких лежать первинні та вторинні імунодефіцитні стани, автоімунні захворювання, хронічні й рецидивуючі інфекції).
Практично всі Антигельмінтні препарати можуть викликати нудоту і блювання. Меншою мірою цей побічний ефект виражений у мебендазолу. Біль в епігастрії викликають піперазину адипінат, мебендазол, левамізол, ніклозамід, празиквантель. При застосуванні А.п. також може виникнути діарея, алергічні реакції та головний біль. Аміноакрихін при тривалому застосуванні та високих дозах викликає акрихінове сп’яніння й акрихіновий психоз, забарвлює шкірні покрови в жовтий колір. Основними протипоказаннями до застосування антигельмінтних препаратів є вагітність і виразкові ураження та інші порушення функції ШКТ. Хворим з органічними ураженнями ЦНС не можна застосовувати піперазину адипінат. Дитразину цитрат не слід застосовувати одночасно зі стероїдними препаратами. Мебендазол не можна поєднувати з левамізолом. Пірантел не слід вживати разом із піперазину адипінатом.
Елинов Н.П., Громова Э.Г. Современные лекарственные средства. — СПб, 2000; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. — М., 2005. — Т. 1, Т. 2.